Ліквідація акціонерного товариства у Фінляндії 2026

1. Етапи ліквідації

2. Публічний виклик кредиторів обов'язковий

Ліквідатор зобов’язаний подати заяву про публічний виклик кредиторів, навіть якщо відомих кредиторів немає. Відомих кредиторів слід також повідомити не пізніше ніж за місяць до визначеної дати.

3. Зміна порядку подання у 2026 році

За вказівками PRH на 2026 рік повідомлення про ліквідацію більше не можна подавати на папері — використовується електронне подання.

4. Ліквідатор замінює правління

Коли загальні збори ухвалюють рішення про ліквідацію, призначається ліквідатор (selvitysmies), який займає місце правління та керуючого директора, якщо він є. Повноваження переходять у силу самого рішення: після нього компанію представляє, договори підписує і платежі здійснює ліквідатор. Колишні члени правління звільняються від обов'язків, але відповідальність за свій строк у них не припиняється.

Ліквідатором може бути акціонер, колишній директор або зовнішній фахівець; за наявності працівників, чинних договорів чи складної структури боргів практичніше призначити бухгалтера або юриста. Рішення про ліквідацію та особу ліквідатора подають до торгового реєстру, і до цієї реєстрації зміна не діє щодо третіх осіб.

5. Заключний звіт і припинення компанії

Коли строк публічного виклику кредиторів минув і борги погашені, ліквідатор складає заключний звіт (lopputilitys). У ньому показано, що робилося в ході ліквідації, яке майно реалізовано, які борги погашені і що залишилося для розподілу між акціонерами. Якщо в компанії є аудитор, заключний звіт перевіряється.

Компанія припиняє існування в момент, коли ліквідатор подає заключний звіт загальним зборам; окремого судового рішення чи затвердження не чекають. Про припинення подається повідомлення до торгового реєстру. Це момент, коли закриття юридично завершене, — але якщо пізніше виявиться невідоме майно чи вимога, може знадобитися додаткова ліквідація, тому документи варто зберігати.

6. Подані до реєстру документи стають публічними

Рішення, протоколи та додатки, подані до торгового реєстру під час ліквідації, стають публічними, і прочитати їх може будь-хто. Тому писати в протокол більше, ніж вимагає закон, практично невигідно: імена клієнтів, ціни, деталі спору між акціонерами та персональні дані мають місце у внутрішніх записах компанії, а не в реєстраційному документі.

До протоколу вноситься лише потрібне законом рішення: перехід до ліквідації, призначення ліквідатора і дата. Обґрунтування та обговорення залишаються внутрішніми. Та сама обачність стосується заключного звіту: цифри потрібні, але комерційні таємниці та відомості про третіх осіб додавати не обов'язково.

7. Як і коли ухвалюється рішення про ліквідацію

Ліквідація починається з рішення учасників на загальних зборах. У рішенні встановлюють дату початку ліквідації та призначають ліквідатора. У більшості випадків ним може бути один із чинних членів правління, але роль інша: відповідальність тепер не в тому, щоб зростити компанію, а в тому, щоб завершити її впорядковано. Рішення повідомляють до PRH і вносять у реєстр.

Час вирішує, у що обійдеться процес. Рішення, ухвалене поки активи є і борги ще можна погасити, дозволяє провести впорядковану ліквідацію. Рішення після того, як каса спорожніла, наближає ліквідацію до банкрутства і звужує варіанти. Тому в компанії, що припинила діяльність, «почекаємо ще трохи» — зазвичай найдорожчий вибір, а бухгалтерські, звітні та страхові обов'язки весь цей час продовжують нараховуватися.

8. Виклик кредиторів і строк очікування

Найдовший етап ліквідації — публічний виклик кредиторів і наступний за ним строк очікування. Цей строк існує, щоб невідомі кредитори могли заявити про себе, і скоротити його не можна. Компанія в цей час діяльність не веде; вона завершує розпочате, обертає активи в гроші та гасить борги. Тому строк очікування треба закладати в календар ліквідації від самого початку.

Відомих кредиторів правильно повідомити і напряму; публікація виклику не означає, що вони про нього почули. Заявлені у строк вимоги розглядають і або приймають, або відхиляють. Вимога, що з'явилася після строку, може бути звернена на вже розподілені між учасниками активи, тому не розподіляти до спливу строку безпечніше, ніж потім повертати.

9. Розподіл залишку між учасниками

Розподіл можливий лише після спливу строку для кредиторів і погашення всіх відомих боргів, а спірних — після їх забезпечення. Залишок розподіляють між учасниками пропорційно їхнім часткам, якщо статут не передбачає іншого, і розподіл відображають у підсумковому звіті, описаному в розділі 5. Якщо з'ясовується, що активів не вистачає на погашення боргів, ліквідатор зобов'язаний замість розподілу подати заяву про банкрутство компанії.

За платоспроможної ліквідації фінське право не надає зарплатам чи податковим боргам загального пріоритету: кожен кредитор отримує повне погашення до того, як учасники отримають будь-що, а передчасний розподіл можна вимагати назад, і він може породити особисту відповідальність ліквідатора. Якщо майно планують передати учасникам у натурі, треба задокументувати, як проводилася оцінка; передача нижче ринкової вартості оспорюється і з податкового боку, і з погляду відповідальності. Обов'язок зберігати документи після розподілу зберігається.

10. Працівники та чинні договори

Рішення про ліквідацію саме по собі не припиняє трудові договори; звільнення оформлюють окремо з передбаченими законом строками повідомлення. Обов'язок платити зарплату зберігається протягом строку повідомлення, і ця сума має бути в бюджеті ліквідації. Треба спланувати і те, коли і як пояснити ситуацію працівникам; залишена в невизначеності команда ускладнює завершення розпочатого.

Інші договори теж треба переглянути по одному: оренда, ліцензії, підписки, постачання та клієнтські угоди. Частину можна розірвати повідомленням, частина діє до кінця строку, а в деяких є плата за дострокове розірвання. Ці платежі — часто забувана стаття вартості ліквідації. Звести договори в таблицю і зазначити поряд із кожним спосіб, строк і вартість розірвання — означає зробити календар ліквідації реалістичним.

11. Податковий бік ліквідації

Період ліквідації — окремий період для податків. Прибуток або збиток від продажу активів оподатковується в ньому; як розподіл між учасниками оподатковується вже в самого учасника — окреме питання, що залежить від особистих обставин. Плутанина між цими двома боками веде до того, що розподілюване вважають більшим, ніж воно є.

Черговість важлива і тут. Обов'язок з ПДВ, реєстр роботодавців і запис у реєстрі авансового податку закривають кожен окремо, і час цих подань має узгоджуватися з останніми деклараціями. Занадто рано закрита реєстрація ускладнює подання ще не зданої декларації; занадто пізно закрита створює зайві обов'язки та штрафи за прострочення. Один раз сісти з бухгалтером на початку ліквідації і скласти цей календар — найпродуктивніші півгодини процесу.

12. Чи може замість ліквідації підійти інший шлях?

Ліквідація — не єдиний варіант для компанії, що припинила діяльність. Якщо покупець є, продаж часток і швидший за ліквідацію, і часто цінніший; створена юридична особа, її реєстрова історія та наявні записи можуть становити для покупця цінність. Якщо діяльність продовжиться, але зміниться власник, цей шлях заслуговує окремої оцінки.

Другий варіант — злиття: компанія припиняється шляхом приєднання до іншої, а активи й зобов'язання переходять до приймаючої. У структурах із кількома компаніями в групі це дає акуратніший результат, ніж ліквідувати кожну окремо. Третій — зберегти компанію діючою, але зменшеною; це осмислено лише за наявності реального плану на майбутнє, бо утримання навіть порожньої компанії має свою річну вартість. Щоб ухвалити правильне рішення, достатньо покласти вартість цих трьох варіантів поруч.